Статті поза номером (3)

РДА (24)

Держкомзем (0)

Районна рада (5)

Вибори (2)

Сільські громади (123)

Податкова (2)

Пенсійний фонд (3)

Статистика (19)

Соцслужби (64)

ЖКГ (5)

Освіта (184)

          -дошкільна (19)

          -загальна (24)

         -позашкільна (47)

Здоров'я (21)

Безпека життя (6)

Новини аграріїв (2)

Охорона природи (28)

Спорт (93)

Правопорядок (13)

Юридичні поради (3)

Культура (173)

Люди (427)

Історія краю (76)

Поезія (42)

Дорога до храму (30)

Філософія життя (9)

Редакція газети (18)

Прапору 80 (12)

Новини Житомирщини (4)

Жіночий клуб
"Струни серця" (12)



2014


2011
2012
2013
2014

Життя коротке, проте яскраве і чесне

: Валентина Онофріюк, голова РО ТСОУ.

53, 2016-12-30

Є різні люди, у них різні обличчя, характери, погляди, переконання. Одні живуть непомітно, інші наповнюють собою Всесвіт, а коли приходить їх «час», то йдуть, залишивши після себе світлу пам’ять, добрий слід і спогади.

Саме про таку людину йтиметься в цих рядках – Бондарчука Володимира Івановича.

Народився він 1 січня 1951 р. у с. Старий Бобрик. Згодом сім’я переїхала у Володарськ-Волинський. У 1977 р. закінчив Житомирське музичне училище ім. В.С. Косенка. Співав у обласному ансамблі пісні і танцю «Льонок». Потім була служба в армії. Працював учителем у Краївщинській школі, Володарськ-Волинській середній школі № 1, в гімназії райцентру.

Викладав Володимир Іванович музику, фізичне виховання, початкову військову підготовку. Його педагогічний стаж становив майже 40 років. Сумлінно працював, мав свої захоплення і, звісно, свою «родзинку». Володимира Івановича любили і поважали учні. Він умів зробити зауваження з гумором, був вимогливим по-батьківськи, завжди підбадьорював.

Володимир Іванович любив футбол із дитинства. Майже усі змагання проходили за його участі.
З 1982 р. був суддею 1-ї категорії з футболу. Під час проведення параду «пісні і строю» в райцентрі всі пам’ятають його чіткі команди, азарт, посмішку. Володимир Іванович у якості головнокомандуючого цього заходу був неперевершеним.

Часто його колишні учні, приїжджаючи на канікули, у відпустку, обов’язково заходили до нього, щоб поспілкуватись і порадитись. Адже він був позитивним, доброзичливим, завжди йшов у ногу з часом, любив людей.

А який гарний мав голос! Співав у церковному хорі. Прихожанам церкви, учасникам хору не вистачає його. Вони говорять, що без Володі не так усе звучить.

Він був хорошим сім’янином, на ньому все трималось у родині. Як справжній чоловік, брав на себе більше обов’язків, роботи, аби легше було дружині – Зінаїді Володимирівні.
Я пишу ці рядки, згадую, посміхаюсь…, посміхаюсь і плачу…

Коли Володимир Іванович тяжко захворів, він прийшов до мене і сказав: «Я перемагаю страшний біль, буду мужньо терпіти до останньої хвилини. Я хочу, щоб мене запам’ятали усміхненим, веселим, життєрадісним».

Сенека писав: «Життя, як п’єса в театрі: важливо не те, скільки часу вона триває, а наскільки гарно вона зіграна».

На жаль, життя Володимира Бондарчука було коротким, але «зіграв» він його на всю силу, яскраво й правдиво.

Володимир Іванович був світлою людиною, залишив після себе багато хороших справ. Життя прожито не даремно.

3 січня 2016 року виповнюється рік, як пішов у вічність Бондарчук В.І. – Людина, Учитель, Наставник.

Просимо усіх, хто знав Володимира Івановича, згадати його добрим словом, тихою молитвою. Світла пам’ять про нього залишиться в наших серцях.

 


ʳ : 135


:

:





.- .-

   . ,

  - »



Hosting Ukraine

2011-2015. .
.
- '.

: 1493
: 267
: 1

free counters @Mail.ru