This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Статті поза номером (3)

РДА (24)

Держкомзем (0)

Районна рада (5)

Вибори (2)

Сільські громади (123)

Податкова (2)

Пенсійний фонд (3)

Статистика (19)

Соцслужби (64)

ЖКГ (5)

Освіта (184)

          -дошкільна (19)

          -загальна (24)

         -позашкільна (47)

Здоров'я (21)

Безпека життя (6)

Новини аграріїв (2)

Охорона природи (28)

Спорт (93)

Правопорядок (13)

Юридичні поради (3)

Культура (173)

Люди (427)

Історія краю (76)

Поезія (42)

Дорога до храму (30)

Філософія життя (9)

Редакція газети (18)

Прапору 80 (12)

Новини Житомирщини (4)

Жіночий клуб
"Струни серця" (12)



2014


2011
2012
2013
2014

Цілуємо мамині руки

: З повагою - Наталія Волотівська.

52, 2016-12-30

Не маю можливості отримувати вашу газету, тому що я не проживаю в районі, а читаю новини Хорошева на вашому сайті в інтернеті. Багато статей ви публікуєте про чудових і працьовитих людей району, і за це вам люди дуже вдячні.Час лине дуже швидко, відходять у вічність наші батьки, знайомі, друзі... Читаєш про життя кожної людини і згадуєш відразу і обличчя, і той слід, який вони залишили після себе.

Звертаюсь до вас із проханням надрукувати про життя моїх батьків - найдорожчих, найкращих, працьовитих, доброзичливих, чесних і порядних людей. 21 грудня мамі виповнюється 86 років.

На межі трьох держав: Україна, Росія і Білорусія, в мальовничому лісовому селі Чайкіно Новгород-Сіверського району Чернігівської області народилася наша мама - Ганна Миколаївна Бурико, в працьовитій сім’ї лісника. Батьки виховували двох синів і трьох до-ньок. Війна перервала дитинство, і почалося тяжке життя не тільки для їх сім’ї, а й для усіх людей. Один із братів, Павло, загинув на війні, а другий брат, Федір, про-йшов усю війну аж до Берліна лікарем. Він урятував життя дуже багатьом воїнам. Село повністю було спалене німцями. Жити довелось у землянках, а коли село звільнили від фашистів у 1943 р., то почалася відбудова. Дуже була тяжка праця. Мама навчалась у школі, до якої потрібно було ходити 7 км та ще й через ліс. Вона була дуже старанною ученицею. Закінчила школу. Через рік поступила до Новгород-Сіверського медичного училища. Закінчила і була направлена на Житомирщину у Володарськ-Волинську лікарню, з якої головний лікар направив її працювати фельдшером в Лезниківський медпункт.

Відпрацювавши 1,5 роки, повернулась назад у Володарськ-Волинську лікарню, де працювала в лабораторії лаборантом. Стара лабораторія знаходилась на тому місці, де зараз побудований новий продовольчий магазин «Наталі». А потім побудували нову районну поліклініку.

Працювала мама чесно, сумлінно виконувала свою роботу, тому що від результатів аналізів, які вона робила, залежало здоров’я кожної хворої людини. Була наставником для молодих лаборантів, які приходили працювати після медичного училища.

Тут же, в містечку, познайомилась із нашим батьком, Лавренчуком Олександром Йосиповичем, який усе життя відпрацював на підприємстві «Західкварцсамоцвіти» слюсарем-мотористом. Не один рік його портрет висів на Дошці пошани підприємства. Він був нагороджений орденом за свою невтомну чесну працю. Він для нас, дітей, був людиною з великої літери, ми завжди ним пишалися. Не раз про нього писали в місцевій газеті, як про майстра «золоті руки».

У дружній сім’ї народилися дві доньки Тетяна та Наталка. В кожної життя склалося по-різному. Тетяна зі своєю сім’єю проживає в Росії в м. Ліпецьку, а я, Наталя, - в Житомирі. Разом зі всією родиною в 2006 році ми відсвяткували золоте весілля наших батьків. Вони діждались чотирьох онуків та трьох правнуків.

У наших батьків були дуже гарні друзі: сім’я Розбицьких - Антон Антонович і Зоя Казимирівна. Їхній дружбі можна було б позаздрити. Більше 50 років вони ділили разом і радість, і горе. Антон Антонович залишив велику пам’ять після себе, збудувавши своїми руками в центрі містечка католицький костел. Дякую Богові, що в житті моїх батьків були такі чудові люди. Світла їм пам’ять!

На жаль, нашого дорогого батька вже рік і дев’ять місяців з нами немає. Татусь відійшов у вічність, але в душі знаю, що він з нами буде завжди.

Від себе і сестри Тетяни щиро дякую своїм батькам за життя, за щасливе дитинство, за те, що навчили нас любити і поважати людей, за все найкраще і світле, що вони нам дали для подальшого життя.

А ще я хочу подякувати через вашу газету маминим друзям і сусідам: Фещенко Галині Григорівні, Речиць Ользі Володимирівні, батюшці Вадиму, Нечипоренко Вірі Матвіївні, Файдюк Світлані Миколаївні, Опанасюк Ніні, батюшці Володимиру, Горшкальовим Галині та Єфиму, т. Тоні Багинській, Мельник Лідії, т. Ніні Костриці і всім родичам, які маму провідують і підтримують теплим словом.
Здоров’я вам усім, довголіітя і низький уклін.

Мама зараз хворіє. Ми всі хочемо привітати найдорожчу для нас людину, нашу маму з днем народження. Побажати їй міцного здоров’я, терпіння і нехай ще довго нас радує своєю присутністю на святій Землі. Низький тобі уклін, мамо. Бережи себе, бо ми тебе дуже любимо.

Нелегким був тернистий той шлях,
По якому так довго ти йшла.
Ця історія - спомин і жах, -
Пережити який ти змогла.
Була радість, була і печаль.
Були дні, як ті хмари на небі,
Не забути ж усього, на жаль,
Хай же щастя живе у оселі!
Ти - трудяга, ти - гордість дітей,
Поважають тебе рідні й друзі,
То ж сьогодні ми хочемо всі
Привітати тебе в ріднім крузі!
Ми кохаємо сильно тебе,
Твої діти, зяті і онуки,
Ми бажаємо щастя тобі,
І цілуєм твої, мамо, руки!
На фото з сімейного архіву: подружжя Лавренчуків.

 

 


ʳ : 58


:

:





.- .-

   . ,

  - »



Hosting Ukraine

2011-2015. .
.
- '.

: 1493
: 267
: 1

free counters @Mail.ru